Футбол. ЧМ-2018.

[satvitek]

Жеребкування відбору на ЧС-2018. Рано святкувати



Суперниками збірної України у відборі до ЧС-2018 стануть Хорватія, Ісландія, Туреччина та Фінляндія. Жереб здається прийнятним завдяки відсутності топ-збірних, а декому навіть надто легким. Мета цього блогу - змусити трохи охолонути тих, хто вже почав святкувати вихід на ЧС чи навіть в плей-офф. Тож розглянемо головні вади такого жеребу для збірної України.

1. 5 команд в групі = довші паузи між матчами

Збірній доведеться інтенсивніше заповняти міжнародний календар товариськими матчами. А ось з цим виникнуть проблеми. Зважаючи на наявну ситуацію в країні, потенційні суперники відмовляються їхати до України. До того ж незадовільно працює головний партнер Федерації УФІ в тому, що стосується організації товариських матчів. Так, організовуючи зустрічі з Литвою та Молдовою, вони посилаються на ту ж саму ситуацію в країні.

Однак тоді виникають питання про відсутність скоригування зусиль на організації матчів на полі суперника, де значно легше знайти пристойний спаринг, або на нейтральних полях в центральній Європі, де часто готуються збірні. До того ж, ця організація й в мирні часи була "чомусь" неспроможною організовувати товариські матчі проти грандів світового футболу і до того ж організовані УФІ матчі доволі часто відмінялися.

Навіть якщо не зважати на вищез***аний чинник, неможливо порівнювати товариські матчі з офіційними. Брак офіційних матчів та великі перерви між ними призводять до втрати тонуса, організованості та відмобілізованості. До того ж в такому випадку можлива нестабільність стартового складу і надмірні зміни в заявці в порівнянні з останнім матчем.

2. Відсутність відвертих аутсайдерів

Скрытый текст

Кажуть, що найкращий захист - це атака. Тоді найкращий товариський матч - це офіційний. Відсутність збірних рівня Люксембурга чи Молдови зменшить можливості спробувати нових гравців в бойових умовах, награти якісь нові зв'язки, зняти напругу з лідерів. Тренеру збірної доведеться кидати в бій практично одних й тих самих гравців щоматчу. Таким чином чимало залежатиме від календаря. Завдання - уникнути спарених матчів.

Крім цього знову доречно з***ати проблеми в організації товариських матчів. Важко уявити, як саме матчі проти Латвії чи Грузії здатні допомогти в підготовці до матчів проти Туреччини та Хорватії. З іншого боку, така ситуація стимулюватиме УФІ на більш інтенсивний пошук пристойних суперників для спарингу, адже "відмазки" щодо підготовки до матчів з Македонією чи Люксембургом, яка, безумовно, також потрібна, вже неактуальні за такого жеребу.

3. Відсутність відвертих лідерів



Так, відсутність збірних Німеччини, Іспанії та Італії може бути не лише позитивом, але й негативом. Будь-яка перемога та поразка в такій групі матимуть вирішальне значення, неможливо прогнозувати, яку поразку в якому матчі можливо "пережити", неможливо вирахувати шанси та окреслити стратегічну очкову мету навіть за кілька турів до кінця першості. Практично будь-який матч буде прямою боротьбою за вихід з групи. Чи звикли гравці збірної України грати за такої ситуації?

4. Недооцінка суперника

Одразу по закінченні жеребкування чимало вболівальників збірної та навіть журналістів практично почали святкувати вихід на ЧС або принаймні в плей-офф. Мовляв, хто такі ці суперники? Ісландія - маленька слабка збірна, Хорватія не демонструє нічого надзвичайного, Туреччина переживає зміну поколінь і вкрай нестабільна, а Фінляндія без Літманена. Проте ті, хто вже святкує, забуває, скільки коштувала попереднім збірним України недооцінка суперника. Словаччина, Чорногорія, Греція - всі ці збірни приблизно одного рівня з наявними суперниками підопічних Михайла Фоменка.

Чому команда з новачком "Севільї" та фіналістами Ліги Європи обов'язково має випередити команду з гравцем "Реалу" та переможцем Ліги Чемпіонів? Та ж Туреччина може закінчити зміну поколінь в цьому відбірковому циклі, а в наступному постати міцною монолітною командою. Так як сталося з Словаччиною... А Ісландія прогресує щороку, планомірно розвивається і до того ж грає яскраво в атаці.

5. Збірна України

В футбол грають не імена, не гроші, а команди, тренери та характери. І саме командна гра в атаці, тренер та характер аж ніяк не є чеснотами збірної України. Відсутність центрального атакувального півзахисника, нестача форвардів сучасної формації, доволі "похилий" футбольний вік крайніх захисників і взагалі коротка лава запасних в захисті - безсумнівні вади сучасного українського футболу. Іноді складається враження, що відбір на Євро-2016 - це останній шанс для половини гравців збірної цього покоління зіграти на великому турнірі.

Доволі важко собі уявити, що Федецький, Шевчук, Кучер, Селезньов, Ротань, Гусєв та Тимощук здатні вивести збірну на ЧС-2018. Тобто попереду хоча б часткове омолодження стартового складу. Яке навряд чи не залишить наслідків у вигляді погіршення результатів. А перебування на тренерському містку збірної вкрай консервативного Михайла Фоменка лише ускладнює процес омолодження та збільшує ризик стагнації. І я ще не з***ував кризу тренерської тактичної та стратегічної думки самого Фоменка.

Так, невідомо чи залишиться Фоменко на чолі збірної у наступному відборі. Проте, чи бачите ви справді гідного кандидата на його місце, здатного швидко та безболісно побудувати міцну команду? Ще хтось з легендарних гравців та аж ніяк не легендарних тренерів? Надто молоді Ребров, Вернидуб чи Сачко? Також доволі консервативний Григорчук, який нині дуже непогано заробляє в Азербайджані і може й не погодитися на пропозицію? Друга спроба Маркевича? Чи іноземний тренер, на запрошення якого бракує коштів?
Жеребкування відбору на ЧС-2018. Рано святкувати - изображение 4

Святкувати рано, слід поставитися до суперників найсерйознішим чином, не "закидати їх капелюхами" і подбати про вирішення власних проблем, а вже потім радіти вдалому жеребу. Та й ті, хто вказують на нещасну долю шведів чи албанців, які отримали двох грандів в групі, хай звернуть увагу й на групи D, E чи H, в яких життя збірної України навряд чи було б важчим, ніж в групі H. Тож справа не в жеребі.

[свернуть]